Гаївська ЗОШ І-ІІ ступенів
Мого дитинства краю рідний,Моя стежиночко свята. В проміннях сонечка зігріта,
Моя ти школо Гаївська.
Ми раді Вас вітати на сайті нашої школи!
Перегортаючи сторінки шкільної історії, сьогодні ми знову і знову можемо повторити людську мудрість про те, що все починається зі школи. Школа – завжди вируюче джерело думки й живого слова, до якого не раз припадали й черпали наснагу ті, хто були її учнями, це крила для майбутніх злетів, то зоряний світ людської душі.
Кажуть школа – то наше майбутнє. Цілком справедливо, та хочеться додати, що воно починається з минулого й сучасного, тобто з глибокого знання історії рідного краю, нашої держави. Як відомо, що все – від шкільного порога, від щедрого таланту педагога. То ж добрим словом слід відмітити, згадати й пошанувати Анцібора Василя Прокоповича – колишнього директора школи,умілого керівника, який у 1964 році у рідному селі Гаї збудував школу. І ось уже більше 50 років його подвижницький задум зігріває пам’ять земляків хліборобів, учнів, котрі здобувають знання в цій школі. А вчителі, котрі працюватимуть в цьому навчальному закладі, неодноразово повторяють крилаті слова видатного кінорежисера О.Довженка: «Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє.» І не раз пригадають, як все починалося, через які неймовірні труднощі судилося пройти, щоб Гаївська школа нарешті відкрила двері для учнів і вчителів.
У селі Гаї шкільне навчання запроваджується з кінця двадцятих років. Та і само село згадується в літературі з 19 століття. Існувало воно у вигляді хуторків. Після революції відбулося укрупнення його. Перша школа знаходилася в будинку поміщика Діброви, там було організоване навчання для дітей, а також лікнеп для дорослих людей, які були неписьменними. Першими вчителями було подружжя Миселюк. На початку тридцятих років сільською громадою в центрі села Гаї була побудована нова добротна школа. Учителювало спочатку подружжя Голик – Панас Вакулович та Марія Павлівна. А в другій половині тридцятих років педагогічна родина поповнюється, сюди приїжджають працювати Клименко Іван Миколайович, Сердюк Анастасія Антонівна, Дяченко Павло Іванович. Вони пожвавлюють громадсько – культурне життя села.
Під час німецької окупації початкове навчання продовжується, заняття на громадських засадах проводить вчитель - ентузіаст Горбатко Євгенія Семенівна. У 1943 році при відступі фашисти спалили школу.
У 50 – х роках школа працює у дві зміни в двох пристосованих приміщеннях. Дітей навчають 4 вчителі: Мовчан О.Й., Гирич М.С.(директор школи), Коваленко Г.І., Гирич І.О.. Згодом подружжя Гирич виїжджає, Гирича І.О. призначають директором Біжівської семирічки. Приїжджають молоді вчителі – Любич О.М та Мовчан В.М.
З вересня 1957 року школу очолила Мовчан О.Й. У цей час готується проект початкової школи. У 1960 році в село приїжджає Анцібор В.П. і зразу призначається директором школи. Він вносить зміни в проекті: будується навчальний заклад із шести кімнат. У будівництві школи брали участь батьки, будівельники колгоспу «Правда» ( 10 чоловік, бригадир Дереча І.Л.)
Приміщення Гаївської восьмирічної школи, збудоване за рахунок колгоспу «Правда» в 1964 році, містило 6 просторих світлих класних кімнат та 4 окремі кімнати, де були розташовані: учительська, буфет, фізкабінет, директорська. В одній з класних кімнат розміщено кабінет технічних засобів, у якому знаходився кіноапарат, епідіапарат, фільмоскоп, радіола, магнітофон, телевізор, тощо. Відкриття нової школи було справжнім святом для омолодженого села.
У школі просторий коридор і вестибюль. Гордістю навчального закладу була бібліотека, фонд якої нараховував 1050 книг.
У школі навчалося 137 учнів. В основному це діти трудівників місцевого господарства.
60-70-ті роки – це час, коли дуже велика увага акцентується на навчальній діяльності учнів, іде активна боротьба між класами за 100% успішність. У кінці 60-х років у школі 6 відмінників і 54 учні, які навчаються на «4» і «5».
Дітям змалечку прищеплювалася любов до праці, вміння ясно й відповідально працювати, тому велику увагу приділяли трудовому вихованню. Учні працювали на дослідних ділянках, площа яких становила 1 гектар.
Вони вирощували різні сільськогосподарські культури, проводили необхідні досліди та спостерігали за рослинами. Кожна ділянка мала по 120 м. У середньому з ділянки було зібрано картоплі по 125 ц, кукурудзи в зерні – по 42 ц, цукрових буряків – по 360 ц (з 1 га). При школі закладено молодий сад на площі 0,4 га. Шумлять молоді деревця, низько вклоняючись юним натуралістам, які з любов’ю доглядали його. Сад віддячує дітям, даруючи їм свої перші плоди.
Школа підтримує тісний зв'язок з колгоспом. Кожного року учні беруть участь у вирощуванні врожаю на ланах місцевого господарства. Під час літніх канікул школярі вміло поєднують відпочинок із працею. Учнями було прополено 8 га соняшників, 10 га кукурудзи. діти заробили 170 карбованців. На зароблені кошти для учнів 7-го класу була організована екскурсія в місто Київ. Їдучи до столиці учні завжди прагнули побувати в музеях, на виставці досягнень народного господарства, відвідати пам’ятники та пам’ятки Древньої Русі. Бачили Софіївськийсобор, Києво-Печерську лавру, Золоті ворота, були біля стін заводу «Арсенал», що нагадують про становлення радянської влади в Україні.
Крім того учні відвідали ряд музеїв, могилу невідомого солдата.
З 1 лютого 1968 року в школі працює старшою піонервожатою Шкет Віра Василівна. вона вносить новий свіжий струмінь у діяльність піонерської дружини ім. Л. Чайкіної. У кожному класі діє піонерський загін, який носить ім’я піонера-героя, загони розбиваються на ланки, між якими було організоване змагання (якість навчання, участь у суспільно корисній роботі, спорт). Проводяться збори дружини дуже часто. Традиційно 19 травня проводилося свято «Піонерське вогнище». До пізнього вечора лунали пісні, влаштовувалися конкурси та ігри. Після досягнення 14 річного віку учні готувалися до вступу в комсомол. У ряди комсомолу приймали на комсомольських зборах, а затверджували в райкомі комсомолу.
На гідному місці в школі було військово – патріотичне виховання, діти вели переписку, велася велика пошукова робота по знаходженню місця поховання та дослідженню бойового шляху Героя Радянського Союзу Мусія Михайловича Северина. велася робота по збереженню й увічненню пам’яті загиблих у Другій світовій війні. діти брали активну участь у грі «Зірниця».
Після виходу на пенсію Анцібора В.П. його заступником став Панченко Конон Васильович (1970-й рік), людина ініціативна, творча (історик за освітою). А після його смерті (мав хворе серце, пішов із життя в 1972 році), шкільний колектив очолив Миколенко Микола Васильович. на той час у школі працюють такі вчителі: Гирич Марія Семенівна – вчитель української мови і літератури, Гирич Іван Омелянович – учитель географії і історії, Мокій Євдокія Йосипівна – учитель хімії і біології, Шишка Надія Миколаївна – пізніше Панченко Антоніна Іванівна.
За період існування школи, її випускники різних років відзначають таких кращих керівників, що працювали тривалий час: Анцібор Василь Прокопович, Панченко Конон Васильович, Миколенко Микола Васильович, Кубах Василь Петрович, Каністратенко Віра Миколаївна, Чорнобук Ганна Василівна, Гирич Любов Миколаївна.
Серед кращих вчителів за період існування школи:
Голик Панас Вакулович, Мовчан Ольга Йосипівна, вчителька початкових класів, Мовчан Валентина Миколаївна, вчителька початкових класів, Коваленко Ганна Іллівна, вчителька початкових класів, Любич Ольга Михайлівна, вчителька початкових класів, що працювали в один період. Гирич Іван Омелянович, вчитель географії, історії, Гирич Марія Семенівна, вчитель української мови та літератури, Вівденко Валентин Іванович, учитель фізики, Панченко Антоніна Іванівна, вчителька російської мови і літератури, Каністратенко Віра Миколаївна, вчителька російської мови і літератури, Шкет Віра Миколаївна, старша піонервожата, Янголь Валерій Володимирович, вчитель фізкультури, Стрельченко Григорій Степанович, Стрельченко Софія Семенівна, вчителі математики, Нагорна Любов Олександрівна, вчитель німецької мови, Мокій Євдокія Йосипівна, вчитель біології та хімії, Півторак Лідія Федорівна, вчитель німецької школи, Левченко Ганна Іванівна, вчитель математики, Кулинич Тетяна Іванівна, вчитель російської мови та літератури, Шульга Ольга Миколаївна, вчитель початкових класів, Чорнобук Ганна Василівна, вчитель математики, Середа Ольга Олександрівна,вчитель української мови та літератури, Гирич Любов Миколаївна, вчитель біології та хімії, Бірюк Людмила Гри горівна, вчитель початкових класів,Косенко (Лупач) Ліна Михайлівна, педагог – організатор. вчитель початкових класів.
В 1979 – 82 роках велися роботи по добудові приміщення харчоблоку. 1983 – заміні пічного опалення на водяне. Учні школи в цей період активно допомагають колгоспу «Правда»,заробляють гроші,що дає можливість використати їх на екскурсії, придбати подарунки для проведення позакласних заходів. Щороку учні 7 класу їздили на тижневу екскурсію до м. Києва, вивчали його історію.
1981 -1984 роки велася велика пошукова робота по збиранню матеріалів про воїнів – односельців, які не повернулися з війни. Ці прізвища були викарбувані на стелі пам’ятника, що знаходиться в центрі села. Він був відкритий в 1982 році.
В 1989 - 1991 роках проведений капітальний ремонт приміщення школи, покрівлі за підтримки місцевого господарства (керівник Петренко П.Г.)
В 2014 році навчальний заклад святкував своє 50 –річчя.
